Кафедру (тоді пропедевтичної терапії Сталінського медичного інституту) створено у 1932 року, яку очолив І.М.Шефтель – учень знаменитого київського терапевта В.П.Образцова. У наступні роки посаду завідувача кафедри обіймали професори О.А.Якобсон (1934-1936 рр.), учень академіка Т.Г.Яновського В.М.Яновський (1936-1950), Р.М.Гінзбург (1950-1951 рр.), учень академіка М.Д.Стражеска М.І.Франкфурт (1951-1976 рр.), вже його учень Я.В.Оберемченко (1976-1991 рр.), від 1991 року – учень академіка В.О.Насонової О.В.Синяченко. До початку війни з російсько-терористичними військами (2014 р.) на кафедрі пропедевтичної терапії (пропедевтики внутрішніх хвороб, пропедевтики внутрішньої медицини) виконали докторські дисертації і стали професорами (за абеткою) В.Ш.Гольдіс, Г.Д.Горб, О.І.Дядик, М.В.Єрмолаєва, Г.А.Ігнатенко, Л.В.Лукашенко, О.К.Мерзон, І.В.Мухін, Я.В.Оберемченко, В.В.Пилипенко, В.В.Синяченко, О.В.Синяченко.
Від 2015 року кафедра під назвою «внутрішня медицина №1» почала діяти на 8 клінічних базах Краматорська, Слов`янська та Маріуполя, де викладали наступні дисципліни: пропедевтика внутрішньої медицини, сестринська практика в терапії, догляд за хворими в терапії, внутрішня медицина, загальна практика – сімейна медицина, фтизіатрія, а також проводили курси спеціалізації, стажування і тематичного удосконалення з терапії, загальної практики – сімейної медицини, фтизіатрії, ревматології, кардіології та функціональної діагностики. Незважаючи на всі труднощі, колектив кафедри хотів довести, що в складних умовах переміщеної установи можна було на гідному рівні виконувати наукові дослідження.
Отже, під керівництвом професора О.В.Синяченка було заплановане виконання двох комплексних науково-дослідних робіт МОЗ України, присвячених проблемам діагностики, патогенезу й лікування ревматичних хвороб. До успішного здійснення цих тем було організоване комплексування з розробками кафедр анатомії, медичної реабілітації, неврології і нейрохірургії, онкології та променевої терапії, педіатрії, неонатології й дитячих інфекцій, травматології й ортопедії, урології, хірургії та відновної хірургії Донецького національного медичного університету, а також почалось комплексування з науковими закладами Києва, Дніпра, Тернополя, Харкова.
Задля отримання наукових результатів високого рівня, співробітниками кафедри створено Спеціалізовану Раду 11.600.04 щодо захисту докторських дисертацій за фахом ревматологія, травматологія і ортопедія, онкологія, стоматологія (голова – професор О.В.Синяченко, вчений секретар – професор М.В.Єрмолаєва). За цей час захищено 4 докторських дисертації, що за звітний період виконувались на кафедрі внутрішньої медицини №1 Донецького національного медичного університету – нині професор Г.С.Такташов обіймає посаду завідувача кафедри внутрішньої медицини №2 ДНМУ, професор Є.Д.Єгудіна працює в Київському науково-практичному ревматологічному центрі, професор Т.Б.Бевзенко – в Київській національній академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, професор О.Ю.Столярова – в Київському національному інституті раку. Дисертації за спеціальністю «ревматологія», на підставі отриманих результатів досліджень кафедри, захистили нині кандидати медичних наук І.А.Гейко, А.Ю.Жарка, К.В.Лівенцова (як молодий кращій науковець отримує стипендію Кабінету Міністрів України), Л.В.Седая і О.П.Сокрут, за фахом «кардіологія» – Д.Ю.Узун, «хірургія» – О.В.Андрєєв, Г.І.Колесник та Ю.О.Синяченко, «педіатрія» – В.В.Герасименко й Т.Р.Полесова, «неврологія» – Г.В.Перепада, «онкологія» – В.А.Степко і Вал.А.Степко (8 із цих співробітників працюють на посадах доцентів кафедр ДНМУ). У теперішній час виконання наукових досліджень на кафедрі внутрішньої медицини №1 дозволило достроково завершити дисертаційні роботи Р.Ф.Алієву, М.В.Гмошинському, В.Я.Мікукстс, Д.М.Морозюку, Р.В.Пилипенку, Д.В.Помазан, М.В.Сокруту, П.А.Степку, В.І.Суярці, Д.М.Федорову, О.І.Юдіну.
За 5 останніх років співробітниками кафедри внутрішньої медицини №1 опубліковано 540 наукових праць, в тому числі видано 22 книги (9 підручників і навчальних посібників та 13 наукових монографій), понад 300 статей у вітчизняних і закордонних журналах, отримано 17 патентів на корисну модель. Ці роки наукових розробок присвячено, окрім іншого, питанням історії медицини та педагогіки вищої освіти, що не вимагало складного обладнання й апаратури. Трьома мовами (українська, російська, англійська) спільно з фахівцями профільних кафедр університетів України в 2015-2017 рр. видано 3 томи національного підручника «Сімейна медицина» («Загальні питання сімейної медицини», «Симптоми і синдроми в клініці внутрішніх хвороб», «Поліпрофільність загальної лікарської практики»). Крім того, видано «Компедіум: україно-польський підручник внутрішніх хвороб» (2015 р.) та підручник україно-польського видавництва «Внутрішні хвороби» (2018 р.), навчальні посібники «Сімейна медицина в рисунках, схемах, таблицях» (2019 р.), «Пропедевтика внутрішньої медицини: фізичні методи обстеження» (2019 р.), «Фізична, реабілітаційна та спортивна медицина» (2019 р.), «Медична нейрореабілітація» (2020 р.). Серед наукової літератури видано наступні книги: «Мієлоакупунктура» (2015 р.), «Ревматоїдний артрит» (2016 р.), «Я б у вчені пішов… (історико-публіцистичне есе)» (2016 р.), «Радіохіміотерапія рака легенів» (2017 р.), «Невідома травматологія та ортопедія» (2017 р.), «Ендоваскулярна лазерна коагуляція при варикозній хворобі» (2018 р.), «Немедикаментозне лікування раку легенів» (2018 р.), «Ревматологія в обличчях: нумізматично-біографічний каталог» (2019 р.), «Варикозна хвороба» (2019 р.), «Медицина. Україна. Нумізматика» (2019 р.), «Історія нефрології та урології в дзеркалі нумізматики» (2020 р.), «Алгоритми ревматології» (2020 р.), «Донецький медичний університет в дзеркалі нумізматики та фалеристики» (2020 р.).
[su_row][su_column size=”1/4″ center=”no” class=””]
[/su_column][su_column size=”1/4″ center=”no” class=””]
[/su_column] [su_column size=”1/4″ center=”no” class=””]
[/su_column][su_column size=”1/4″ center=”no” class=””]
[/su_column] [/su_row]
Науковими дослідженнями кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ керував і продовжує керувати доктор медичних наук (1989 р.), професор (1991 р.), член-кореспондент НАМН України (з 2002 року), академік АН вищої освіти України (з 1998 року), заслужений діяч науки та техніки України (2011 р.), Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2014 р.), дійсний член Нью-Йоркської АН (США, 1996 р.), член Макс-Планківської асоціації фізико-хіміків (Німеччина, 2000 р.) О.В.Синяченко. В листопаді 2015 року МОЗ України за високі досягнення в науці нагородило О.В.Синяченка відзнакою «За розбудову України», у січні 2020 року НАМН України – відзнакою «Знак Пошани», а у серпні 2020 року йому видано сертифікат про включення в «Золотий фонд нації. Науково-освітній потенціал України».
Професор О.В.Синяченко створив відому терапевтичну і ревматологічну наукову школу країни, під його керівництвом виконано 83 дисертаційні роботи (13 докторських і 70 кандидатських).
Синяченко О.В. є автором 1400 наукових праць, серед яких 89 книг (59 наукових монографій та 30 підручників і навчальних посібників), понад 800 статей у вітчизняних та закордонних журналах, 40 патентів та авторських свідоцтв на винаходи. Будучи науковим директором медичного міжнародного фізико-хімічного центру, Синяченко О.В. спільно з вченими Європи розробив і впровадив принципово нові біофізичні методи дослідження в медичну практику, а результати подав у книгах «Dynamic surface tensiometry in medicine» (Amsterdam: Elsevier) та «Interfacial rheology» (Brill: Leiden-Boston). Низка монографій та наукових статей О.В.Синяченка стосується питань історії медицини, де знайшли відображення медична нумізматика й фалеристика. О.В.Синяченко є автором гербу й гімну Донецького національного медичного університету.
