Викладачі ДНМУ вміють не лише добре працювати, а й відпочивати. Співробітники та їхні сім’ї мали чудову нагоду мандрувати Черкащиною, шевченківськими місцями.
Першою зупинкою було мальовниче, цікаве на архітектурні пам’ятки та багате на щирих і гостинних людей село Мошни.
У с. Мошни відвідали музей Тараса Шевченка (колишній заїжджий двір Нагановского, де Т. Шевченко жив кілька днів після звільнення з-під арешту в червні 1859, під час своєї третьої подорожі до України), Спасо-Преображенську церкву, зведену за проєктом архітектора Джорджо Торрічеллі, побачили будинок лікаря – дерев’яне творіння Владислава Городецького, римо-католицький костел.
Наступною зупинкою було древнє село Межиріч, відоме з ХІІ ст. Сюди в 1859 році приїжджав Т. Шевченко, щоб купити ділянку землі між Каневом і Пекарями.
1965 року археологи виявили добре збережені залишки чотирьох жител з бивнів мамонтів, датованих 13 тисячоліттям до нашої ери. Село прославилося як місце розташування «Межиріцької стоянки мисливців на мамонтів» (її реконструкція експонується в Американському музеї природної історії). Звичайно, не можна було оминути таку унікальну пам’ятку.
Останньою зупинкою стало місто Канів. Перша згадка про це місто датується ще 1078 роком. Канів часто ставав центром визначних історичних подій, сюди навіть пропонували перенести столицю держави. Однак місто головним чином відоме як місце останнього спочинку великого поета Тараса Шевченка.
Шевченківський національний заповідник є справжньою Меккою для поціновувачів творчості Кобзаря.
У Каневі відвідали Успенський собор, який з ХІІ століття став осередком визначних історичних подій, Шевченківський національний заповідник, вшанували пам’ять великого українського генія Тараса Григоровича Шевченка, побачили колишнє Василіанське училище, пам’ятник кобзарям.
