Вітальне слово в. о. ректора Єрмолаєвої Майї В’ячеславівни з нагоди 94-ї річниці заснування Донецького національного медичного університету

Шановна університетська спільното, випускники та друзі Донецького національного медичного університету! Як і щорічно, 28 листопада є особливим днем для усіх нас. Від цієї дати з далекого 1930 року почався відлік славетної історії нашого першого і єдиного на Донеччині закладу вищої медичної освіти. За 94 роки існування Донецького національного медичного університету (колись – державного інституту) у ньому працювала і працює наразі численна плеяда талановитих вчених, викладачів, знаних корифеїв медичної науки та практики. Тисячі випускників стали висококваліфікованими лікарями, поповнили ряди креативних науковців, винахідників, фахових управлінців у сфері охорони здоров’я, звеличили та продовжують прославляти ім’я Донецького національного медичного університету як в Україні, так і майже по усьому світу.

Частині з нас пощастило бути з рідним університетом у часи його максимальної міцності, розквіту, амбітних проєктів та їхньої невпинної реалізації. На жаль, сьогодні наш заклад, як і усі ми, уся країна, переживає не найкращий у своїй історії період. Двічі від початку ворожої агресії проти народу України ДНМУ зазнав вимушеного переміщення, а, отже – нині вдруге має виборювати своє право на існування, доводити власну спроможність повноцінно функціонувати та бути конкурентоспроможним у системі вищої медичної освіти, тепер вже – на щедрій та гостинній Кіровоградщині.

Нам дуже непросто, бо до усіх загальних викликів, що постали перед закладами вищої освіти в умовах повномасштабної війни, ми маємо двічі знекровлену матеріально-технічну базу, кадрові втрати через неможливість забезпечення наших співробітників, більшість з яких є тими самими «внутрішньо переміщеними особами», належними побутовими умовами, зменшення контингенту здобувачів освіти, яке пов’язано з упередженістю щодо вступу до університету, котрий не має сталої локації, «власних стін». Але ми – ті, хто наразі залишається у родині Донецького національного медичного університету, не маємо намірів здаватися, не втрачаємо віри у те, що завдяки нашим консолідованим зусиллям ми збережемо наш університет, поступово зміцнимо і розвиватимемо його на благо нашої мужньої країни, громад рідної нам тепер Кіровоградщини та до болю рідної багатостраждальної Донеччини. Кожному члену нашої команди – від технічних співробітників до проректорів – я глибоко вдячна за щоденну сумлінну працю і відданість ДНМУ! Особлива подяка нашим неймовірним студентам – амбітним, талановитим, творчім. Ви є одним із найпотужніших стимулів та джерелом завзяття й для викладацького колективу. Щира вдячність вам за те, що залишаєтеся в Україні та з Україною, нашим університетом, отже, вірите у Перемогу і гідне майбутнє нашої країни!

Сьогоднішній святковий день – чудова нагода подякувати усім тим, хто завжди поруч з нами. Керівництву Донецької області –за довгі-довгі роки взаєморозуміння та взаємодопомоги. Керівництву Кіровоградської області та міста Кропивницького, який щиросердно прихистив усіх нас, – за постійний продуктивний діалог, неформальне сприяння розбудові університету в умовах другої вимушеної релокації та стратегічне бачення його цінності для підсилення мережі закладів охорони здоров’я громади. Цінуємо усі ваші зусилля, розуміємо, яке навантаження несе зараз область і місто, які прийняли чи не найбільшу кількість людей, що рятують свої родини, своїх дітей від війни. Щиро вдячні керівникам усіх закладів охорони здоров’я міста та області, які стали клінічними базами нашого університету і разом з нами передають свій досвід та свої знання майбутнім лікарям, а також керівникам закладів вищої та фахової передвищої освіти, з якими у нашого університету сформувались насправді дружні партнерськи відносини!

Тримаємо стрій, друзі! Віримо у Збройні сили України, у нашу скорішу Перемогу та мирне життя у квітучій вільній Україні! Слава Україні!