До 212-ї річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка було проведено пізнавальний захід. Лекцію-презентацію на тему «Лікарі в житті Тараса Шевченка» провели уповноважена особа ДНМУ із захисту державної мови Юлія Сергіївна Сердюченко та доцент кафедри теоретичних дисциплін Анатолій Станіславович Сустретов.

Під час заходу було висвітлено маловідомі сторінки життя видатного українського поета, зокрема стан його здоров’я та захворювання, які супроводжували його впродовж життя. У період 1837-1845 р. р. Тарас Шевченко переніс черевний та висипний тиф, згодом хворів на скарлатину та стрептококову інфекцію, наслідком яких став ревматизм. Під час перебування в Переяславі захворів на запалення легенів.

Згадували Андрія Остаповича Козачковського, який був захоплений творчістю Шевченка. Саме у домі лікаря Т. Г. Шевченко написав один із найвідоміших своїх творів під час жахливої недуги – «Заповіт».

Під час лекції дізналися про лікарів, які були пов’язані з життям Тараса Шевченка: Зокрема, Олександра Бланка, а також відомого анатома Іллю Буяльського, до якого Шевченко ходив на курси з анатомії. Окрему увагу приділили Степану Носу – лікарю-хірургу та другові Шевченка. Вивчав народну медицину. Значну увагу приділяв і лікарській етиці, зокрема питанню, як лікарю правильно спілкуватися з пацієнтом, щоб не відштовхнути його та викликати довіру.

Також згадали й останні години життя Тараса Шевченка. За спогадами лікаря Едуарда Барі, який перебував поруч із поетом, Кобзар до останнього намагався підвестися з ліжка та працювати, демонструючи силу духу та незламність.

Цей захід дав можливість глибше пізнати постать Тараса Шевченка і ще раз замислитися над важливою роллю лікарів у житті кожної людини. У різні часи саме лікарі допомагали долати хвороби, підтримували у складні моменти та рятували життя. Тому професія лікаря завжди була, є і буде символом відповідальності, людяності та служіння людям.